Нововведенням процесуального законодавства щодо оскарження судових рішень у судах вищих інстанцій, а саме — так званим процесуальним фільтрам, було присвячено лекцію керівника групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп» Андрія Чехонадського.
На думку лектора, у процесі еволюції процесуального законодавства все складнішим стає доступ до суду і, зокрема, до суду касаційної інстанції. Так, останні зміни до процесуальних кодексів було внесено Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» від 15 січня 2020 року, який набув чинності 8 лютого цього року.
Найбільш значимі зміни торкнулися процедури оскарження судових рішень у суді касаційної інстанцій. За словами лектора, тепер юристам при складанні касаційних скарг належить в обов’язковому порядку посилатися на практику касаційного суду, оскільки за новими правилами однією з підстав касаційного оскарження є незастосування апеляційним судом норми права без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування цієї правової норми в подібних правовідносинах. Також підставами є мотивоване обґрунтування необхідності відступу від висновку ВС, який застосував і суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, або відсутність висновку ВС щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Що ж стосується підстав для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, то за новими правилами такими також є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд:
— не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження;
— розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження;
— необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів чи інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
— встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі неприпустимих доказів.
Також лектор звернув увагу на постанови Верховного Суду, в яких дається обґрунтування наявності питань застосування права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики:
— постанова від 28 серпня 2019 року у справі №905/487/19 (правовідносинами, які склалися між сторонами спору);
— постанова від 6 березня 2019 року у справі №924/590/18 (справа є незначною, проте в скарзі містяться посилання скаржника на неоднакове застосування судами норм матеріального права);
— постанова від 21 лютого 2019 року у справі №910/4272/18 (справа є незначною, проте в скарзі містяться посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і стверджує про неоднакове застосування судами положень частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України).
