Головним інструментом в арсеналі платника податків у процедурі оскарження податкових перевірок залишається недопуск до перевірки. Усі секрети правильного недопуску розкрив адвокат Андрій Чехонадський у рамках лекції «Коли доцільно не допускати інспекторів до перевірки. Підстави і особливості перенесення початку перевірки. Наслідки для бізнесу» блоку «Оскарження податкових перевірок» слухачам Школи податкового права Legal High School.
Спікер зазначив: якщо мала місце невиїзна перевірка, тоді трохи складніше, адже платнику податків надсилають весь пакет документів — і підстави, і акт перевірки та податкове повідомлення-рішення (ППР), і тоді залишається тільки один спосіб захисту — оскаржити всі рішення в суді. У разі виїзної перевірки підготовка до її оскарження, за словами спікера, починається з моменту появи перевіряючого інспектора на порозі і проявляється в його недопуску до перевірки. Це важливо саме тому, що з моменту допуску до документів платника податків у інспектора з’являються відомості, які він може вписати в акт перевірки, а потім і в ППР.
При цьому головним аргументом, що утримує від відмови інспектору в допуску до перевірки, залишається «повне блокування діяльності» платника податків, яким лякають, як правило, або самі співробітники податкової служби, або головні бухгалтери, які, за словами лектора, в цих питаннях погані порадники. Як пояснив пан Чехонадський, такі доводи всього лише залякування, мета якого — змусити платника податків почати «домовлятися».
Найстрашніше, що може трапитися з платником податків у разі недопуску до перевірки, — застосування адміністративного арешту майна (повне або умовне). Таке право у керівника відповідного податкового органу є. Однак, по-перше, такий арешт в розумінні Податкового кодексу (ПК) України стосується тільки майна, відмінного від грошових коштів, а по-друге, він не має жодних реальних наслідків для діяльності бізнесу, оскільки не відображається ні в одному державному реєстрі. Щоб ця норма мала хоч якесь практичне значення, після накладення арешту і його підтвердження судом на підприємство повинен з’явитися податковий керуючий, який робить опис арештованого майна. «Але за роки практики і десятки відмов у допуску до перевірки я ще ні разу не бачив жодного податкового керуючого. Я не знаю, чи існують такі посади взагалі, але, мені здається, вони не приходять робити опис, розуміючи, що результат такої роботи буде майже нульовий», — поділився досвідом пан Чехонадський.
Утім, з недопуску захист платника податків тільки починається. Тільки-но інспектор оформив недопуск, ви повинні знати, що до кінця дня буде накладено адміністративний арешт на майно. Це означає, що одразу ж треба оскаржити в адміністративному та судовому порядку і саме повідомлення про перевірку, і адміністративний арешт — так сформується доказова база наявності спору про право, що стане аргументом на користь закриття судового провадження про підтвердження адмінарешту. Якщо суд не підтвердить його законність, постанова про накладення адмінарешту втратить силу через 72 години з моменту винесення.
Такі короткі строки на підтвердження законності арешту означають, що суд, швидше за все, не встигне повідомити платника податків про судове засідання за заявою податкової служби, тому раціонально постійно чергувати біля канцелярії адміністративного суду регіону і довідуватися про надходження такої заяви та про суддю, на якого розподілено справу. Як тільки є дані про суддю — негайно треба звернутися до його помічника для ознайомлення з матеріалами справи і бути готовим доповнити фактичними даними заготовлене в процесі очікування клопотання про закриття провадження у зв’язку з наявністю спору про право. Це, згідно з практикою Верховного Суду, прямий аргумент проти підтвердження адміністративного арешту. Однак клопотання треба зареєструвати в канцелярії суду негайно, щоб суддя до початку засідання точно зміг його отримати і врахувати. Але навіть якщо суд підтвердить законність арешту, трагедії не буде — його можна оскаржити, а практична цінність такого арешту — тільки в психологічному дискомфорті для платника податків.
Що стосується недавньої позиції Верховного Суду про можливість оскаржити підстави для перевірки і після її проведення, то лектор позитивно оцінив таку позицію. Однак він застеріг, що судді нижчих інстанцій можуть ще тривалий час не сприймати і не керуватися нею, діючи за інерцією. Крім того, така практика може зіграти злий жарт з платником податків — приспати пильність і відкрити дані, які податковим інспекторам отримувати не варто — в руки сильного суперника, в якого є можливість не тільки донарахувати податкові зобов’язання, а й відкрити кримінальне провадження, давати такі дані необачно. Тому в будь-якому разі головним козирем для платника податків залишається недопуск до перевірки. І, аргументуючи відмову, Андрій Чехонадський порекомендував юристам використовувати всі не заборонені законом інструменти і проявляти креативність, підкресливши, що це — інтелектуальне, а не силове протистояння.
