«Відчуження банками проблемних активів та прав вимоги» — тема лекції Андрія Іваніва, радника EQUITY. Він наголосив слухачам Legal High School, що ключовими проблемними питаннями, пов’язаними з продажем та роботою із проблемними кредитами (NPL), є:
— оскарження торгів (хто має право та з яких підстав; формування пулу кредитів/активів до продажу; наповнення пулу «спірною» заборгованістю активами);
— оскарження втраченого NPL, витребувати не витребуване?
— процесуальні перепони, пов’язані з ефективним стягненням;
— реєстраційний пріоритет та можливість відступлення права вимоги за іпотечним договором;
— процесуальне становище банку — «програш». Чи можна надолужити?
— юрисдикційна невизначеність, територіальна підсудність.
Коментуючи питання, чи має боржник або інші особи право на оскарження торгів та договору відступлення права вимоги на фінансову компанію, лектор зазначив, що за загальним принципом оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, проте має інтерес у тому, щоб майно залишилося в конкретної особи.
За його словами, заінтересованими особами в проблемних NPL можуть бути:
— боржник;
— новий кредитор;
— новий власник або іпотекодержатель майна;
— засновники цих осіб;
— фінансовий/майновий поручитель;
— ліквідатор боржника.
При цьому лектор послався на постанови КГ ВС від 13 жовтня 2021 року у справах №910/11177/20 та №910/8680/20.
Говорячи про спірність як підставу для визнання недійсними торгів та договору відступлення права вимоги, Андрій Іванів наголосив, що наразі є дві позиції Верховного Суду, відповідно до однієї з них, сформульованої у постанові КГС ВС від 28 квітня 2021 року у справі №910/9351/20, оспрювані договори є недійсними в частині відступлення та передачі прав вимоги, а відповідно до іншої, сформульованої у постанові КЦС ВС від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17, — оспорювання дійсності передачі грошової вимоги не є підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Коментуючи алгоритм дій банку у разі відступлення права вимоги, що була визнана нікчемною, лектор послався на окрему думку судді О. Кібенко від 2 листопада 2021 року, відповідно до якої належним способом захисту є позов про витребування прав вимоги за кредитами та забезпечувальними договорами або майна (якщо новий кредитор уже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки чи іншого забезпечення) у фактичного їх володільця.
Що стосується так званого реєстраційного пріоритету та можливості відступлення права вимоги за іпотечним договором без здійснення державної реєстрації, то Андрій Іванів послався на позицію об’єднаної палати КГС ВС, відповідно до якої майнові права, відмінні від права власності, нерозривно пов’язані з нерухомим майном, отже, підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Як наслідок, реституція у разі визнання недійсним чи нікчемним договору, предметом якого є права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, зокрема права іпотеки, полягає у внесенні запису до реєстру про зміну іпотекодержателя на попереднього.
