Спікером Legal High School виступив керівник відділу податкового права юридичного департаменту Групи компаній FOZZY GROUP Андрій Гаврилюк з лекцією на тему «Резидентність в податкових правовідносинах. Підтвердження резидентності».
На початку лекції пан Гаврилюк проаналізував критерії визначення резидентності. Питання визначення резидентності дуже важливе як для пошуку сприятливого бізнес-середовища, так і для уникнення подвійного оподаткування.
«Основний критерій для визнання резидентності – постійне місце проживання, яке визначається проживанням упродовж 183 днів і більше в одному календарному році у певній державі. Згідно з підпунктом 14.1.213 статті 14 Податкового кодексу України, якщо фізична особа має постійне місце проживання також в іноземній державі, вона все одно може залишатися резидентом України за умови наявності так званого центру життєвих інтересів в Україні (йдеться, наприклад, про місце постійного проживання членів родини, політичну діяльність, майно, реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності)», – зазначив спікер.
Якщо центр життєвих інтересів визначити неможливо, місцем постійного проживання вважається проживання в країні 183 дні.
А. Гаврилюк перерахував кроки, необхідні громадянам для втрати статусу податкового резидента України й набуття податкової резидентності іншої держави. Для цього потрібно наступне.
- Вибір держави й підготовка документів для отримання ПМП та/або статусу резидента цільової держави.
- Врегулювання всіх зобов’язань (аліментних, договірних тощо) в Україні. Необхідно отримати нотаріально засвідчену заяву батьків: того, що виїжджає, і того (якщо дитина також виїжджає на ПМП), який залишається в Україні, про відсутність у нього матеріальних претензій і заперечень щодо виїзду за кордон.
- Дозвіл усіх громадсько-правових, адміністративних і кримінальних претензій (погашення боргів, виплата штрафів тощо). За наявності будь-яких незакритих адміністративних та кримінальних претензій виникає ризик відмови у виїзді співробітниками митної служби.
- Припинення підприємницької діяльності шляхом подання реєстраційної картки для її припинення державному реєстратору за місцем реєстрації підприємцем.
- Продаж нерухомості, корпоративних прав та іншого майна в Україні.
- Надання податкової декларації та отримання довідки про надану декларацію про майновий стан і доходи (про виплату податку на доходи фізичних осіб та відсутність податкових зобов’язань за цим податком).
- Отримання довідки з військкомату про можливість виїзду за кордон (для військовозобов’язаних).
- Отримання візи або посвідки на проживання, які дають право на проживання в цільовій країні.
- Отримання ліцензії НБУ на розміщення коштів на рахунках за кордоном.
- Звільнення з роботи.
- Зарахування коштів, що планується перерахувати за кордон, на рахунок, відкритий в Україні.
- Перерахування коштів з рахунку в Україні на рахунок, відкритий у цільовій країні. Слід переконатися, що банк цільової країни прийме грошові кошти (банки в межах контролю за відмиванням грошей можуть вимагати доказів їх легального походження).
- Зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
- Видача дозволу на виїзд на ПМП (можна оформити одночасно з отриманням нового закордонного паспорта).
- Отримання в органі Державної міграційної служби України закордонного паспорта з відміткою «Постійне місце проживання в_______».
- Взяття на консульський облік у консульстві цільової країни.
Після завершення вказаних процедур можна вважати, що громадянин більше не є резидентом України й не повинен виплачувати тут податки зі своїх доходів.
Далі спікер проаналізував питання визначення резидентності для юридичних осіб, розповів про відмінності між постійним і непостійним представництвом, відособленими і невідособленими підрозділами.
Для звільнення від оподаткування або для сплати податків за зниженою ставкою при застосуванні міжнародного договору України необхідно, щоб нерезидент надав особі (контрагенту) документи, які підтверджують статус податкового резидента.
Згідно з пунктом 103.5 статті 103 Податкового кодексу України довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою ухвалено міжнародний договір, видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою законодавством відповідної країни, і має бути належним чином легалізована, перекладена за законодавством України.
У разі якщо нерезидент відмовляється надати таку довідку, необхідно звернутися до податкової установи із запитом про її надання в режимі обміну інформацією між юрисдикціями.
«При застосуванні конвенції про уникнення подвійного оподаткування мають значення два елементи: резидентність і бенефіціарність отримувача доходів», – пояснив пан Гаврилюк.
