«Ми, як адвокати, повинні всіма належними і допустимими способами отримувати докази у справі», — зазначив Богдан Масеха, керівник департаменту правового супроводження господарської діяльності бізнесу і судової практики Lezo Law Company, розповідаючи про тактику роботи зі свідками у рамках спецкурсу «Новації у цивільному процесі» Lеgal High School.
Він нагадав, що новий Цивільний процесуальний кодекс України зобов’язує адвокатів дотримуватися норм процесуального права. Більше того, суд не має права збирати докази за власною ініціативою.
Переходячи до питання показань свідків, лектор відзначив, що це один із способів доказування у справі. Проте адвокати у цьому питанні завжди повинні пильну увагу приділяти людському фактору.
Одним із способів отримання показань свідка є опитування адвокатом у порядку статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Власне, нормою передбачено, що адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їхні копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їхньою згодою. «Адвокат, незважаючи на те, що він є спеціальним суб’єктом, не має права викликати особу на добровільне опитування до себе в офіс», — звернув увагу пан Масеха.
За словами лектора, цей інститут в адвокатському співтоваристві не користується успіхом. Проте він може стати дуже ефективним для захисту інтересів клієнта. Для більш ефективного його застосування лектор порекомендував оформляти добровільне опитування свідка, що проводиться до подання позовної заяви, протоколом. При цьому профільний закон дозволяє в цій процедурі використовувати аудіо- та відеофіксацію. Протокол підписує як адвокат, так і свідок. «У протоколі обов’язково має бути пункт, в якому зазначається про добровільну згоду свідка на участь у добровільному опитуванні, причому в разі технічних засобів доцільно також вказати, якими саме засобами було здійснено фіксацію», — порекомендував Богдан Масеха.
Розповідаючи про реакцію судів на використання такого опитування як доказів, лектор повідомив, що вона нечисленна, але зовсім недавно апеляційна інстанція прийняла письмове опитування свідка як допустимий доказ, що вселяє надію на можливість ефективного його використання.
На думку лектора, це дуже перспективний інститут, але для його ефективності необхідно в процесуальних кодексах закріпити порядок оформлення протоколу, а в кримінальне законодавство ввести відповідальність за дачу неправдивих показань.
Наступний інструмент, який може бути використаний адвокатом, — подача заяви про забезпечення доказів у контексті якраз допиту свідка. При цьому пан Масеха звернув увагу на те, що понад 50% таких заяв були відхилені судом у першу чергу через недоведеність побоювань, що можливий свідок може залишити країну. Лектор порекомендував використовувати всю можливу інформацію, що підтверджує факт якнайшвидшого виїзду за межі країни, у тому числі наявність родичів або намір залишити країну, розміщений у публічних джерелах.
Також Богдан Масеха нагадав, що власне порядок допиту свідка у судовому процесі чітко прописаний у ЦПК України.
