Що таке спеціальна конфіскація, як її застосовувати, а також про реалії формування судової практики в цьому питанні розповів у своїй лекції слухачам Legal High School партнер, керівник практики захисту бізнесу Lavrynovych & Partners Firm Денис Овчаров.
На початку виступу лектор зупинився на тому, чим відрізняється проста конфіскація від спеціальної. За його словами, відмінною рисою спеціальної конфіскації є те, що вона може бути застосована до майна, придбаного незаконним шляхом, тоді як звичайна конфіскація є видом покарання і застосовується до всього майна засудженого.
Основними нормативними актами, що регулюють застосування спецконфіскації, є статті 961, 962 Кримінального кодексу України, частина 9 статті 100 і стаття 568 Кримінального процесуального кодексу України, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах та Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції.
Лектор звернув увагу на те, що питання про застосування спеціальної конфіскації вирішується винятково судом при ухваленні рішення, яким закінчується кримінальне провадження, також вона може застосовуватися за умови вчинення злочинів, за які передбачене основне покарання у вигляді позбавлення волі або штрафу на суму понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставами для застосування судом спеціальної конфіскації є те, що гроші, цінності та інше майно: були одержані в результаті вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному власнику), а якщо він не встановлений — переходять у власність держави; були знайдені, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному власнику), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Також Денис Овчаров наголосив на тому, що, на відміну від конфіскації, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна третіх осіб. При цьому підставами для її застосування є те, що особа, яка отримала таке майно, знала або могла знати про його отримання незаконним шляхом. Як зазначив лектор, у зоні ризику спецконфіскації знаходиться майно третіх осіб, яке було отримане у власність в період незаконної діяльності або отримане безоплатно від особи, яка здійснювала незаконну діяльність. Також майно, отримане у власність від особи після повідомлення їй про підозру, а також майно, грошові кошти на придбання якого були отримані від особи, яка здійснювала незаконну діяльність.
У той же час лектор підкреслив що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Доказами сумлінності придбання можуть бути документи, що підтверджують умови законності угоди про відчуження майна, документи, що підтверджують законні джерела для його придбання. Таким доказами може бути статус «законного власника» або «добросовісного набувача» в рамках інших видів судочинства.
Також Денис Овчаров звернув увагу на ключові справи, які в подальшому можуть стати орієнтирами судової практики в питанні застосування спецконфіскації, а саме: справа про конфіскацію майна Одеського нафтопереробного заводу вироком Суворовського районного суду м. Одеси, справа про конфіскацію нафтопродуктів цього ж заводу Київським районним судом м. Одеси, «справа Януковича» — вироком Краматорського міського суду Донецької області стосовно Аркадія Кашкіна у справі про спеціальну конфіскацію 1 500 000 000 доларів США Віктора Януковича і його оточення тощо.
