Особливу увагу у своїй лекції, присвяченій теоретичним основам цивільного права, Наталія Кузнєцова приділила місцю договору в системі цивільного права. Вона нагадала слухачам Legal High School, що договори бувають міжнародними та цивільно-правовими, причому в статті 10 Цивільного кодексу України зазначено, що діючий міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Більше того, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному в установленому законом порядку, містяться інші правила, ніж встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору України.
Одна з найбільш поширених форм угод, з якими працюють практикуючі юристи, — цивільно-правові договори, загальні правила використання яких встановлені статтею 6 Цивільного кодексу України. Наталія Кузнєцова підкреслила таке:
1) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;
2) сторони мають право врегулювати у договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;
3) сторони в договорі мають право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
При цьому Цивільний кодекс поширює ці норми і на односторонні правочини.
Розглядаючи тему судового прецеденту, Наталія Кузнєцова нагадала, що існують дві системи права (континентальна та англо-американська), які по-різному ставляться до прецеденту як до джерела права. Якщо для англо-американської системи будь-який прецедент стає джерелом права, то для вітчизняного права такими джерелами є рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, рішення (постанови) Верховного Суду України, рішення (постанови) Верховного Суду. Крім того, в Україні джерелом права є судова практика у вигляді діючих постанов пленумів Верховного Суду України.
А що робити практикуючому юристу, якщо відповідної норми права просто немає? У такому разі лектор радить пам’ятати про статтю 7 Цивільного кодексу України, яка відносить до джерел цивільного права звичай, — під ним мається на увазі правило поведінки, яке не передбачене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Цивільні відносини можуть регулюватися, зокрема, звичаєм ділового обороту, звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Утім, звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Більше того, стаття 8 Цивільного кодексу України дає змогу заповнити прогалини у правовому регулюванні, застосовуючи аналогію. Якщо цивільні відносини не врегульовані ні Цивільним кодексом, ні іншими актами цивільного законодавства або договором, вони можуть регулюватися правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних принципів цивільного законодавства (аналогія права).
