Підставам для проведення виїзних документальних планових і позапланових податкових перевірок та рекомендаціям, як зменшити ризик незаконних дій з боку контролюючих органів, була присвячена лекція керівника групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп» Андрія Чехонадського, яку він прочитав слухачам LHS в рамках курсу «Податкові перевірки в 2019 році.
Зокрема, говорячи про планові перевірки, лектор звернув увагу, що вони проводяться на підставі плану-графіка, який публікується на сайті Державної фіскальної служби України до 25 грудня року, що передує року, в якому такі перевірки будуть проводитися. «Але це було б дуже просто для нашої фіскальної служби, якби вона себе цим обмежила. Фіскальна служба вважає, що вона не обмежена в можливості коригувати план перевірок і включати туди платників податків, як їй заманеться», — підкреслив Андрій Чехонадський. Але, за словами лектора, Верховний Суд у постанові від 31 липня 2018 року у справі №К9901/39717/18 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили підставу включення платника податків (позивача у справі) у план-графік проведення документальних перевірок, з огляду на наявність ризику несплати податків та зборів, які є обов’язковими за критеріями Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.
Також пан Чехонадський зазначив, що наказ про призначення планової перевірки можна оскаржити в судовому порядку, допустивши або не допустивши співробітників фіскальної служби для проведення перевірки. Але, за словами лектора, до сих пір навіть на рівні Верховного Суду немає однозначної думки з приводу того, що таке допуск до перевірки і які його наслідки щодо наказу про призначення такої перевірки і можливості його оскарження. Так, у постанові від 12 березня 2019 року у справі №826/630/15, в якій платник податків оскаржив наказ про проведення перевірки, при цьому допустивши співробітників ГФС до проведення перевірки, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийшов висновку, що позови платників податків про оскарження рішень, у тому числі наказів про призначення перевірки, дій (бездіяльності) контролюючих органів, що стосуються призначення і проведення перевірок, можуть бути задоволені тільки у разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Але в постанові від 21 березня 2018 року у справі №812/602/17 цей же суд зазначив, що посилання в касаційній скарзі на те, що у зв’язку з проведенням перевірки оскаржений наказ ДФС вичерпав свою дію і, на думку фіскального органу, не може бути скасований, є безпідставним, оскільки право на судовий захист пов’язане з протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації.
«Це говорить про те, що Верховний Суд не справляється із завданням щодо забезпечення єдності практики з цього питання. І при оскарженні наказів про призначення перевірок все буде залежати від того, яку з позицій ВС вибере суд, який розглядає спір», — підкреслив Андрій Чехонадський.
Що стосується мінімізації ризиків при проведенні позапланових перевірок, то, як зазначив лектор, у 98% випадків після отримання запиту від контролюючого органу відбувається призначення перевірки, тому він рекомендує ігнорувати такі запити.
