Позицію Верховного Суду стосовно доступу до інформації про проведення і розкриття підстав негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) після завершення слідства слухачам Legal High School прокоментувала Наталія Марчук, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Вона розповіла, коли сторона захисту може отримати доступ до результатів НСРД, посилаючись на статтю 253 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, відповідно до якої особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Причому відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії має бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Проте якщо ці дії проводилися стосовно особи, яка не стала підозрюваною, сторона захисту може використати це для вимагання компенсації за втручання в особисте життя.
Стаття 290 КПК України передбачає відкриття сторонами матеріалів слідства задля можливості ознайомлення з ними. При цьому матеріали сторони обвинувачення повинні відкриватися повністю, а у сторони захисту є право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які він може використати для підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
За словами лектора, практика, на жаль, не вповні відповідає задумці законодавців. Сторона обвинувачення часто вважає, що повинна надавати доступ лише до того, що вона вважає доказами, а до решти матеріалів доступу не надає. Однак у статті 290 прямо зазначено, що йдеться про матеріали — тобто все, що є у розпорядженні слідчого.
Спостереження за судовою практикою свідчить, що слідчі частково повідомляють про результати НСРД і про відсутність матеріалів заявляють у судову засіданні. За словами лектора, Верховний Суд чотири рази звертав на це увагу. На думку судді, проблема не виникла б, якби кожна зі сторін справи повністю виконувала свою роботу.
У першому рішенні ВСУ у березні 2017 року було зазначено, що невідкриття матеріалів є підставою вважати ці матеріали недопустимими як доказ. Друге рішення Верховного Суду було аналогічним, і ВС вчергове наголосив, що нерозкриття матеріалів НСРД є порушенням права на захист. У рішенні ВС за 2019 рік теза про можливість розкриття матеріалів у судовому засіданні підтримується, проте ці матеріали не будуть доказами. Останнє з рішень Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року уточнює попередню позицію, в цілому залишивши її без змін. Було зазначено, що у разі доведення прокурором, що невідкриття матеріалів відбулося не з його вини, їх невідповідність як доказ відбувається не автоматично, а оцінюється судом.
За словами Наталії Марчук, така позиція Верховного Суду активно використовується у судочинстві та є основою рішень Верховного Суду. При цьому суддя зазначила про наявність нового звернення до Великої Палати Верховного Суду про уточнення цього рішення.
