Особливості організації роботи з проблемною заборгованістю в банку на різних етапах стягнення — тема лекції в Legal High School Арсена Мілютіна, директора департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення ПАТ «ОЩАДБАНК». Говорячи про процес повернення заборгованості, він описав покроковий алгоритм дій: від виявлення ознак проблемності і аж до ухвалення рішення щодо способів погашення заборгованості. При цьому лектор навів нормативну базу, якою унормовано цей процес.
Описуючи розподіл функціональних обов’язків, лектор відзначив, що в ПАТ «ОЩАДБАНК» Управління реструктуризації та супроводження операцій з майном боржників спільно з Управлінням правового забезпечення реструктуризацій здійснює правовий та економічний аналіз поточного стану проєкту, визначення доцільності та можливості проведення врегулювання заборгованості добровільним шляхом (реструктуризація, позасудове врегулювання тощо) з метою визначення доцільності чи недоцільності реструктуризації.
Якщо реструктуризація можлива, вони займаються структуруванням угоди, погодженням з клієнтом, профільними службами банку, підготовкою висновків для винесення на розгляд уповноважених колегіальних органів банку, підготовкою проєктів договорів, реалізацією угоди.
У разі якщо реструктуризація заборгованості недоцільна, справа переходить до Управління стягнення заборгованості, яке здійснює повний комплекс робіт зі стягнення в примусовому порядку з боржника та поручителів заборгованості, у тому числі за рахунок реалізації або прийняття на баланс банку предметів забезпечення.
За словами Арсена Мілютіна, ідеальний сценарій реструктуризації передбачає:
— часткове погашення заборгованості на початковому етапі реструктуризації;
— посилення забезпечення, в тому числі через оформлення поруки власника, інших компаній групи, передачу додаткової застави;
— посилений моніторинг за діяльністю групи (у тому числі шляхом отримання регулярних звітів про виконання планових показників, виконаних незалежною компанією) та обмежене коло операцій, які може робити група без погодження з банком;
— актуалізацію договірної бази.
Якщо клієнт відмовляється іти на конструктивний діалог, надавати фінансову інформацію чи доступ до предметів забезпечення, то, за словами лектора, відбувається перехід до реалізації сценарію стягнення. Залежно від наявної ситуації, враховуючи економічну доцільність та можливість проведення дій у кожному окремому випадку, можуть визначатись такі способи стягнення заборгованості:
— стягнення заборгованості з позичальника/поручителя (у разі наявності) в судовому порядку;
— позасудове звернення стягнення на предмет застави в порядку, встановленому умовами договору застави (або окремим договором) та чинним законодавством України (у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса);
— звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку;
— одночасне використання позасудових та судових способів стягнення заборгованості.
Насамкінець Арсен Мілютін описав алгоритм організації роботи колекторських компаній.
