У Legal High School розпочала роботу Школа з інтелектуальної власності. У рамках модуля «Припинення правової охорони ТМ» блоку «Торгові марки та інші засоби індивідуалізації» експерт з питань IP ЮФ Aequo Ганна Прохорова розповіла про дострокове припинення правової охорони торгової марки: теоретичні передумови та загальні принципи.
Достроково припинити правову охорону ТМ, як зазначила спікер, можна не тільки в судовому порядку. Законодавство надає можливість власнику свідоцтва на знак для товарів і послуг у будь-який момент відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до установи. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака в позначення, яке стало загальновживаним для певного виду товарів чи послуг після дати подання заявки.
Ганна Прохорова підкреслила, що свідоцтво на ТМ у судовому порядку може бути визнане недійсним (зокрема, через невідповідність умовам правової охорони) і бути достроково припиненим унаслідок невикористання. На останньому лектор зупинилася детальніше. Свідоцтво може бути достроково припинене, якщо знак для товарів і послуг не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом певного строку від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації. Будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Дію свідоцтва може бути повністю або частково припинено, якщо власник свідоцтва не зазначить поважних причин такого невикористання.
Предмет такого позову, за словами пані Прохорової, — дострокове припинення правової охорони торгової марки щодо товарів і/або послуг. Тягар доказування права на звернення з позовом лягає на позивача. Тягар доказування використання або поважності причин невикористання ТМ лягає на відповідача. Лектор назвала чотири умови дострокового припинення дії свідоцтва: наявність порушеного, невизначеного або оскаржуваного права чи законного інтересу позивача (право на звернення); витікання на дату подачі позову певного строку, протягом якого ТМ не використовувалася; відсутність використання ТМ саме щодо товарів і/або послуг (їх частини), зазначених у свідоцтві на оскаржену ТМ; відсутність поважних причин у правовласника щодо невикористання ним ТМ.
Примітно, що законодавство Росії та Білорусі відійшло від концепції «будь-яка особа» і зупинилося на «зацікавленій особі». Зацікавленою особою може бути визнано будь-яку особу, яка має законний інтерес у припиненні правової охорони невикористаного товарного знака. До таких осіб можуть бути віднесені виробники однорідних товарів (робіт, послуг), щодо яких (або однорідних їм) подано заяву про дострокове припинення правової охорони товарного знака, що мають реальний намір використовувати спірне позначення в своїй діяльності і які здійснили необхідні підготовчі дії для такого використання, зокрема особа, яка подала заявку на реєстрацію тотожного або схожого позначення.
Потім Ганна Прохорова розповіла про строк невикористання ТМ (non-use period). Початок строку для ТМ за національною процедурою в Україні обчислюється з моменту реєстрації і публікації про надання правової охорони, яка може збігатися з датою реєстрації. Певні труднощі виникають з обчисленням початку строку для міжнародних реєстрацій ТМ (одні країни вважають, що строк невикористання необхідно рахувати з дати міжнародної реєстрації, інші — з дня прийняття рішення про надання правової охорони в конкретній країні, треті — з дати закінчення періоду повідомлення про відмову; деякі країни обчислюють початок строку по закінченні строку для надання заперечень).
Пані Прохорова підкреслила, що за національним законодавством знак має не використовуватися в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, проте Угода про асоціацію з ЄС встановлює п’ятирічний строк, і судова практика дотримується строку, визначеного в Угоді.
IP-експерт акцентувала увагу на тому, що використання ТМ має бути реальним. В одному зі своїх рішень Європейський суд з прав людини зазначив, що під фактичним (реальним) використанням має розумітися використання, яке не є тільки декларативним, що служить тільки для того, щоб підтримати в силі правову охорону знака. Фактичне використання має відповідати основній функції товарного знака, що полягає в однозначній ідентифікації походження товарів або послуг, дозволяючи споживачеві відрізнити без ризику бути введеним в оману, товари або послуги однієї особи від товарів і послуг іншої.
На завершення лекції спікер зазначила, що довести поважність причин невикористання ТМ на практиці буває досить важко. «Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва. Якщо ви не використовуєте ТМ, але хочете зберегти свої права на позначення, — подавайте нову заявку», — резюмувала Ганна Прохорова.
