Андрій Чехонадський, керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвокат, виступив перед слухачами Legal High School з доповіддю на тему «Суми донарахувань та стаття 212 Кримінального кодексу України («Ухилення від сплати податків»)».
Досудове розслідування відповідно до частини 1 статті 212 Кримінального кодексу України може бути розпочате після того, як тільки сума за податковим повідомленням-рішенням з 1січня 2018 року перевищить 881 тис. грн. Частина 4 статті 212 Кодексу говорить, що «держава у нас гуманна». Після сплати грошових зобов’язань за ППР правоохоронці зобов’язані направити клопотання про припинення кримінального провадження до суду або винести постанову про закриття кримінального провадження, якщо залишок суми певних грошових зобов’язань буде меншим, ніж нижня цінова межа за частиною 1 статті 212 КК України.
З досвіду лектора, якщо госпсуб’єкт після відкриття провадження сплатить 100 тис. грн, то слідчий, навіть бачачи, що вже немає складу злочину, не припинятиме провадження. Слідчі, за його словами, не бояться відповідальності, тому слідство триває і ускладнює роботу госпсуб’єктів.
Чи відкривають кримінальні провадження до завершення адміністративного оскарження? Є методичні рекомендації, затверджені наказом ДФС, що до підсумкового рішення в рамках адміністративного оскарження, не можна вносити відомості до ЄРДР. Але, з досвіду Андрія Чехонадського, слідчі керуються такою логікою: «Що мені цей наказ? Це не КПК і в Мін’юсті він не зареєстрований, тому керуватися ним необов’язково».
Він підкреслив, що припинення кримінального провадження відбувається далеко не одразу після оскарження в адміністративному суді претензій ДФС. Після отримання рішення апеляційного адміністративного суду може минути ще від півроку до двох до моменту закриття справи.
Ще в 2012 році ВСУ сказав: якщо платник податків вбачає порушення з боку податківців, то він повинен не допустити перевірку. Саме на цю позицію нині часто посилаються суди. «Вважаю, що основа юриспруденції — не боротьба з наслідками, а попередження наслідків, які будуть обов’язково», — відзначив спікер. За його словами, завжди психологічно простіше судді розглядати справу про незаконність допуску до перевірки, ніж про правомірність податкового повідомлення-рішення. На повідомленні про перевірку та інших документах потрібно писати «Не згоден», «До перевірки не допускаю». Це зобов’язує контролюючий орган скласти акт про недопуск до перевірки. «Це рішення управлінські, та юристи повинні переконувати власника, що це той шлях, яким потрібно йти», — уточнює лектор. Однак, за його словами, деяким адвокатам з якихось причин «цікавіше» боротися вже проти «ППР з шістьма нулями».
Може бути пізно, як вважає Андрій Чехонадський, звертатися до юристів уже після перевірки. Захищати права підприємців треба ще тоді, коли перевіряльники тільки прийшли, а ще ліпше, коли надійшло повідомлення про планову перевірку.
Отже, негатив від недопуску менший, ніж від проведення перевірки. Доповідач наголосив, що у переважній більшості випадків фіскалами буде встановлено порушення закону. «Не може бути у більшості випадків перевірки без встановлення порушень», — заявив він. Випадки, коли за підсумком складається довідка, а не акт про порушення, поодинокі. На такі винятки у ДФС дивляться з підозрою.
Було названо ще одну причину, через яку ліпше не допустити перевіряльників. Немає підстав для прийняття судом рішення про підтвердження адміністративного арешту майна, якщо була незгода платника податків з перевіркою. Як вважає Андрій Чехонадський, положення ПК України в частині адміністративного арешту грошових коштів на банківських рахунках суперечливі. Річ у тім, що це обмеження застосовується тоді, коли є податковий борг і коли у боржника немає майна для його погашення. «Але що арештовувати? Порожні рахунки?», — звернув увагу на парадокс спікер.
Чи треба ходити на допити? Андрій Чехонадський відповів, що ходити на них потрібно хоча б тому, що це дасть змогу дізнатися додаткові відомості. При цьому він звертає увагу на недосконалість кримінального процесуального закону. Наприклад, немає вимог щодо підписання протоколу на кожній сторінці. Немає зобов’язання у свідка ставити підпис під тим, що він ознайомлений зі статтею 63 Конституції. Ви зобов’язані відповідати на запитання, і то не завжди, але чи підписувати протокол і як підписувати — потрібно вирішувати в кожному конкретному випадку. Можна сказати, що певні відомості зазначені не були, а адвокати можуть ці слова свідка підтвердити. Директор підприємства, йдучи на допит як свідок, повинен знати, що він може потенційно стати підозрюваним, додав пан Чехонадський.
