Керуючий партнер АО Suprema Lex Віктор Мороз у рамках LHS прочитав лекцію про те, як захистити право на честь, гідність та ділову репутацію при опублікуванні недостовірної інформації в засобах масової інформації та мережі Інтернет.
Спікер почав доповідь з того, що недостовірною інформацію є, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
За словами пана Мороза, підставами для початку захисту постраждалою особою своїх прав є поширення справді недостовірної інформації, порушення поширенням такої інформації прав особи на честь і гідність, а також перешкоду поширеної інформації особі здійснювати свої права.
Доповідач також окреслив ряд складових, які суди повинні враховувати, розглядаючи справи про визнання поширеної інформації недостовірною. Так, суди зобов’язані визначити характер такої інформації, чи є така інформація фактичним твердженням або оціночним судженням, встановити факт поширення інформації і факт того, що поширена інформація стосується саме позивача, а також встановити факт порушення прав позивача.
Пан Мороз розповів слухачам про те, хто в справах про захист прав на честь, гідність та ділову репутацію може виступати в ролі відповідача. За його словами, відповідачем є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор такої інформації. Спікер розповів, що належним відповідачем у разі, якщо позов пред’явлено про спростування інформації, опублікованої в ЗМІ, є автор і редакція відповідного ЗМІ. У разі якщо редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем буде юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Крім того, якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.
Спікер розповів, що при опублікуванні або іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (в редакційній статті) відповідачем у справі повинен бути орган, який здійснює випуск ЗМІ. Також у разі поширення інформації в мережі Інтернет належним відповідачем буде автор опублікованого матеріалу і власник веб-сайту.
За словами пана Мороза, багато хто вважає, що якщо неможливо встановити відповідача, справа не має перспектив успішного вирішення. Лектор не згоден з такою позицією і порадив звертатися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості поширеної інформації, а після винесення позитивного судового рішення спростувати недостовірну інформацію в ЗМІ або мережі Інтернет самостійно.
