«Свідок як підсудний — попередження можливого порушення статей 384, 385 Кримінального кодексу (КК) України: поради захисника» — тема лекції Андрія Чехонадського, керівника групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», постійного спікера Lеgal High School.
Ґрунтуючись на особистому досвіді та своїх спостереженнях за роботою національних правоохоронних органів, лектор розповів про ризики, в тому числі кримінальні, які виникають у свідка на етапі досудового розслідування. «На допити свідку ходити треба, але сповідуватися необов’язково», — ключова порада лектора. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами або членами її сім’ї кримінального правопорушення, нагадує Андрій Чехонадський про положення частини 3 статті 18 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України. Схожі приписи містяться і в іншій базовій нормі — статті 66 КПК України, яка встановлює права і обов’язки свідка. Прийшовши на допит, лектор рекомендує просто показати свій паспорт, а не віддавати документ, що посвідчує особу, слідчому в руки, адже така передача документа — це вже фактично процесуальне вилучення.
Слідчий — це дуже сильний процесуальний супротивник, підкреслює спікер, говорячи про наявність у КПК України певного дисбалансу в повноваженнях представників органів досудового розслідування та адвокатів: кількість можливих опцій у кримінальному процесі у слідчих значно більша, ніж у захисників. Тому адвокатам Андрій Чехонадський рекомендує займати активну позицію, а іноді навіть схитрувати і зімпровізувати, наприклад наприкінці допиту, в ході якого «щось пішло не так», сказати про те, що на самому початку заявлялося клопотання про проведення відеофіксації допиту: нехай потім вже слідчий доводить, що це не так. Оскільки процесуальні сили адвоката і слідчого не рівні і представники органів досудового розслідування часто не гребують застосовувати «заборонені прийоми» (скажімо, робити все, щоб дискредитувати захисника в очах клієнта), адвокати можуть і навіть повинні діяти за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено».
