З лекцією про правові позиції Верховного Суду щодо договірних та кредитних відносин у рамках Загального курсу підвищення кваліфікації адвоката LHS виступила Анна Пархоменко, заступник директора юридичного департаменту Moneyveo.
Як зазначила лектор, після доволі резонансного рішення Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, де було зроблено висновок, що право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу (ЦК) України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання, тож важливим для договірних, зокрема кредитних, правовідносин, є використання частини 2 статті 625 ЦК України з метою захисту прав кредиторів.
У своїй доповіді лектор розповіла про найцікавіші судові рішення Верховного Суду за останній час. Зокрема, 16 квітня 2020 року у справі №914/479/19 мала місце постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, якою визначалося, що вимоги частини 2 статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та застосовувати вимоги закону, встановлені частиною 2 статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачене.
Сама по собі стаття 625 ЦК України має особливий статус. Тож чи є стаття 625 ЦК України санкцією? Анна Пархоменко, посилаючись на судову практику Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2020 року у справі №569/613/19, відзначила, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкцією, передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов’язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У доповіді також були розглянуті й інші питання застосування частини 2 статті 625 ЦК України, нововведення в питаннях іпотеки, факторингу, а також фраудаторних правочинів.
