Заняття в Legal High School продовжила лекція Олени Перепелинської, партнера, голови практики міжнародного арбітражу в країнах СНД МЮФ Integrites і Христини Хрипкової, старшого юриста практики. Вони розповіли про Лондон як центр розгляду арбітражних спорів.
Вирішенням арбітражних спорів з місцем проведення в Англії та Уельсі займаються декілька арбітражних судів: Лондонський міжнародний арбітражний суд (The London Court Of International Arbitration, LCIA), Лондонська асоціація морських арбітрів (The London Maritime Arbitrators Association, LMAA), Королівський інститут арбітрів Великої Британії (The Chartered Institute of Arbitrators (CIArb). У столиці Об’єднаного Королівства також знаходяться такі арбітражні інститути як: Міжнародна асоціація торгівлі зерном та кормами (The Grain and Feed Trade Association GAFTA), Федерація асоціацій торгівлі олійними, насінням олійних культур і жирами (The Federation of Oils, Seeds and Fats Association, FOSFA), Арбітражний інститут з вирішення страхових спорів (The AIDA Reinsurance and Insurance Arbitration Society, ARIAS).
До переваг Лондона, як місця розгляду арбітражного спору, Олена Перепелинська віднесла нейтральність юрисдикції, зручність і близькість до доказів та свідків (для України це менш актуально, але компенсується іншими перевагами), а також звернула увагу на міркування правового характеру, пов’язані з поширенням англійської права – найчастіше саме англійське право обирається сторонами як матеріальне право в договірних відносинах (з цього не випливає обов’язковий вибір арбітражу в Лондоні, але часто ці факти взаємопов’язані), юрисдикція зрозуміла і прогнозована в контексті забезпечувальних заходів, оскарження арбітражного рішення і підтримки арбітражу з боку судової системи в цілому.
Про особливості регулювання юридичної професії в Англії та умови допуску до практики розповіла Христина Хрипкова, яка передусім зазначила, що для надання інтересів клієнта в суді необхідно співпрацювати з місцевими юристами.
Надалі лектори зосередилися на аналізі Англійського Арбітражного Акту 1996 року, положення якого застосовуються до арбітражного процесу з місцем проведення в Англії, Уельсі або Північній Ірландії. Зокрема, говорячи про вимоги до арбітражної угоди, вони відзначили, що Акт застосовується тільки до арбітражних угод, зафіксованих у письмовій формі. Водночас, всі неімператівні положення будуть застосовні до процесу у випадку, якщо вони не виключені в арбітражній угоді. Лектори також звернули увагу, що якщо сторони не вибрали матеріальне право контракту, то арбітри застосовують колізійні норми права.
Олена Перепелинська та Христина Хрипкова зосередилися на особливостях вибору і призначення арбітрів згідно з Арбітражним Актом 1996 року, процесуальних особливостях слухань, можливостях англійських судів щодо підтримки арбітражу, насамперед – вжиття забезпечувальних заходів. Лектори надали низку практичних порад стосовно того, на що слід звертати увагу юридичним радникам, які представляють інтереси клієнтів у лондонських арбітражах.
На завершення лекції пані Перепелинська прокоментувала особливості формування витрат на арбітраж: практично повсюдно витрати розраховуються, виходячи з погодинних ставок, і залежать від того, скільки часу було фактично витрачено на слухання, а не від суми позовних вимог. «У цьому сенсі арбітраж в Лондоні мало прогнозований щодо бюджету», – резюмувала Олена Перепелинська.
