У рамках Legal High School з лекцію на тему «Доменні спори щодо торгових марок: український і зарубіжний досвід» прочитала Анастасія Казанкіна, адвокат ПЮА «Дубинський і Ошарова». На початку лекції пані Казанкіна пояснила, що ж треба розуміти під поняттям «домен». Так, домен — це частина ієрархічного адресного простору мережі інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
При цьому лектор звернула увагу на те, що домени бувають верхнього, другого і третього рівнів. Домени верхнього рівня це ті, які прив’язуються до певної території або тематики (.ua, .укр, .com, .info, .biz); домени другого рівня — унікальна частина адреси, яка знаходиться перед доменом верхнього рівня і відділяється від нього крапкою (Googlе.com, parfums.ua); приклад доменів третього рівня — Iplaw.com.ua, lhs.net.ua, при цьому використання домену цього рівня не вимагає реєстрації торгової марки.
Анастасія Казанкіна розповіла про захист використання торгових марок у доменних іменах. Так, відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням торгової марки, крім іншого, є застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі інтернет, а порушенням прав власника свідоцтва є використання без його згоди в доменних іменах товарних знаків і позначень. Лектор зазначила, що неправомірним використанням товарного знака також вважаються випадки, коли, зокрема, позначення схоже із зареєстрованим знаком і в результаті такого використання ці позначення і знак можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.
Щодо підсудності доменних спорів, лектор підкреслила, що такі спори будуть підсудні Вищому суду з питань інтелектуальної власності, після початку його роботи. До цього моменту, на думку спікера, застосуванню підлягає частина 5 статті 114 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України в редакції до 15 грудня 2017 року, згідно з якою позови, що виникають з приводу порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі інтернет, пред’являються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері інтелектуальної власності.
На думку лектора, цю норму було введено у зв’язку з необхідністю «концентрації» спорів у сфері IP в одному суді. За ідеєю, таким судом може бути Печерський районний суд міста Києва, що не завжди спрацьовує на практиці.
Вирішити доменний спір можна спробувати і з допомогою переговорів, але лише після підготовки певної доказової бази. У разі провалу переговорів доказами в подальшому послужать і фіксація використання знака в доменному імені і в закріпленому за ним сайті, і фіксація відомостей про реєстранта. Також доказом можуть бути висновки експертного дослідження з використання торгової марки в доменному імені та на веб-сайті. В іншому випадку і угоди може бути не досягнуто, і сліди використання торгової марки на сайті порушником можуть бути усунені.
Іншими шляхами вирішення доменних спорів є скарга до Антимонопольного комітету України, а також процедура Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (UDRP). UDRP є позасудовою єдиною політикою вирішення спорів щодо доменних імен, схваленої Корпорацією з управління доменами та IP-адресами (англ. — ICANN), що діє з 1999 року. Акредитованими установами UDRP, зокрема, є Арбітражний і посередницький (Медіаційний) центр ВОІВ, Національний арбітражний форум (США), Азіатський центр з вирішення доменних спорів. Підставами для звернення до установ UDRP можуть бути випадки, коли доменне ім’я ідентичне або схоже до ступеня змішування з вашою торговою маркою; у власника домену немає прав або законних інтересів щодо доменного імені; доменне ім’я було зареєстроване і використовується недобросовісно. Перевагами розгляду спорів у процедурі UDRP лектор назвала невідворотність процесу, безпосередність виконання рішення, прозорість процесу, розумність строків розгляду спору, а також її вартість (наприклад, мінімальна вартість розгляду Медіаційним центром ВОІВ — 1500 доларів). У той же час Анастасія Казанкіна звернула увагу учасників лекції на те, що домени .UA не належать до сфери компетенції цих установ, і навела приклади, коли рішення були ними прийняті стосовно українських сайтів, зареєстрованих у доменах .com, .net, .org.
