Сьогоднішній модуль у Lеgal High School присвячений судовій практиці з корпоративних спорів. Заняття відкрила лекція судді Вищого господарського суду України (ВГСУ) Валерія Картере, який розповів про правові позиції судів, зокрема, з питань оскарження рішень загальних зборів учасників (акціонерів) господарських товариств.
Лектор сфокусувався на етапах становлення судової практики з корпоративних конфліктів, виділивши дві знакові віхи: 2008 рік, коли було прийнято відповідну постанову Пленуму Верховного Суду України (ВСУ), і 2016 рік, коли пленум ВГСУ систематизував та узагальнив проблемні питання в корпоративних правовідносинах і надав свої рекомендації щодо їх врегулювання (постанова пленуму ВГСУ №4 від 25 лютого 2016 року). Деякі рекомендації щодо правозастосування, надані ВСУ десять років тому (з урахуванням зміни законодавчої бази), вже застаріли, що певною мірою і зумовило необхідність прийняття постанови пленуму ВГСУ. У той же час практичні орієнтири ВГСУ щодо вирішення спорів, які виникають з корпоративних правовідносин, зазначені у відповідній постанові, не втратили своєї актуальності і сьогодні. Багато правових позицій, що викладені в постанові пленуму ВГСУ, можна побачити в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
«Рішення загальних зборів акціонерів — це не правочин, а акт ненормативного характеру», — підкреслив Валерій Картере, говорячи про незмінність розуміння правової природи цього акта в судовій практиці. «Відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа» — цей постулат також залишився незмінним. Второваним шляхом судова практика йде, наприклад, і в питанні неналежного інформування учасника про проведення загальних зборів. Так, якщо при розгляді справи судом буде встановлено факт присутності учасника на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення не є безумовною підставою для визнання рішень загальних зборів учасників недійсними. «Судова практика у багатьох питаннях вирішення спорів, які виникають з корпоративних правовідносин, на сьогодні вже стала усталеною», — підкреслив спікер.
Другий блок лекції Валерій Картере провів у форматі інтерактивного спілкування з аудиторією. Лектор та слухачі LHS проаналізували конкретні кейси, а також обговорили проблематику корпоративних конфліктів крізь призму такого поширеного явища, як рейдерство. Останньому поняттю, на переконання пана Картере, потрібно дати академічне визначення в законодавстві, визначивши правову природу такого злочину, і на практиці чітко розділяти — цивільно-правові конфлікти та незаконні дії, які здійснюються в площині кримінального права і процесу.
