Про підходи податкових органів до організації та проведення перевірок контрольованих операцій слухачі Lеgal High School дізналися з перших уст у ході лекції Миколи Мішина, начальника відділу перевірок трансфертного ціноутворення Департаменту аудиту Державної фіскальної служби (ДФС) України.
Спочатку лектор акцентував увагу на дворівневій і двофункціональній організаційній структурі ДФС України з контролю за ТЦУ, яка включає центральний апарат ДФС і його територіальні органи та функціонально ділиться на підрозділ податків і зборів з юридичних осіб і підрозділ аудиту. На центральному рівні працюють відділи взаємодії з питань ТЦУ Департаменту податків і зборів з юридичних осіб (налічує шість осіб) і відділ перевірок ТЦУ Департаменту аудиту (штат — дев’ять осіб). Кількість працівників у підрозділах з контролю за ТЦУ територіальних органів ДФС, як зазначалося, сьогодні налічує понад 170 осіб.
Микола Мішин нагадав про чотири форми податкового контролю за ТЦУ: моніторинг контрольованих операцій; опитування з питань ТЦУ; перевірки з питань дотримання платником принципу «витягнутої руки»; попереднє узгодження ціноутворення в контрольованих операціях.
Окремо було розглянуто процедурні перевірки з питання дотримання законодавства щодо подання податкової звітності про контрольовані операції. Об’єктом контролю таких перевірок виступають два види звітності: перший — звіт про контрольовані операції, другий — документація з ТЦУ. У першому випадку, як розповів лектор, ДФС України за чотири звітних періоди було встановлено 670 порушень, штрафи за якими склали понад 174 млн грн, у другому — виявлено 15 порушень подачі документації з ТЦУ, «ціна» яких становить 4,6 млн грн.
Лектор розповів про знакові судові справи і ключові позиції контрольованих органів у спорах, що стосуються звітності. Зокрема, зазначалося, що помилки в звіті про контрольовані операції автоматично не розглядались як порушення вимог підпункту 120.3 Податкового кодексу (ПК) України і мають оцінюватися тільки з позиції наявності факту недекларування контрольованих операцій. «Звіт повинен подаватися щодо операцій, які визнавалися контрольованими на момент їх здійснення, а не виходячи із законодавства, чинного на момент подання такого звіту», — підкреслює спікер, додаючи, що звіт повинен подаватися виключно в електронному вигляді: подача в інший спосіб є неналежним виконанням вимог пункту 39.4.2 статті 39 ПК України.
Говорячи про ризики ТЦУ, які враховуються при відборі «кейсів» для податкового контролю, Микола Мішин зазначив, що при проведенні аналізу звітів податковими органами враховуються результати фінансово-господарської діяльності платника податків, у тому числі, але не виключно: збитковість протягом декількох років; невідповідність фінансових результатів платника податків середньогалузевим показникам; значний обсяг операцій внутрішньогрупових послуг, сплачених роялті та/або відсотків за фінансовими запозиченнями; проведення господарських операцій, не типових для поточної діяльності платника. До факторів ризику лектор також зараховує: значний обсяг операцій з пов’язаними особами або особами, зареєстрованими в низькоподаткових юрисдикціях; надмірні суми заборгованості за позиками; низька якість інформації в звітах про контрольовані операції та/або документації з ТЦУ.
У заключній частині лекції представник ДФС України проаналізував найпоширеніші категорії податкових спорів у ході перевірок з трансфертного ціноутворення та сфокусувався на позиціях контролюючих органів у спорах щодо дотримання принципу «витягнутої руки». Серед іншого були розглянуті спори за операціями з форвардними контрактами, питання застосування найбільш доцільного і пріоритетного методу ТЦУ, вибору сторони, яка тестується, і періоду для проведення економічного аналізу. Також акцентувалася увага на використанні джерел інформації і розрахунку показників рентабельності, який повинен бути підтверджений даними бухгалтерського обліку і первинними документами, що стосуються безпосередньо контрольованої операції, а не загальних фінансових показників компанії.
