У рамках курсу Legal High School «White Collar Crime: нові виклики» керуючий партнер адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський» Олександр Дульський прочитав лекцію, присвячену правовому статусу Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) після рішення Конституційного Суду України (КСУ) та його наслідкам для здійснених детективами дій, та поділився своїм баченням, в який спосіб необхідно захищати інтереси клієнтів від переслідування з боку НАБУ.
Зокрема, лектор звернув увагу на те, що положеннями частини 2 статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачена виключна компетенція Президента України створювати НАБУ. Проте в подальшому рішенням КСУ визнано неконституційним цю норму та низку інших положень щодо повноважень Президента України. А саме — рішенням КСУ від 28 серпня 2020 року визнано неконституційним Указ Президента України «Про утворення Національного антикорупційного бюро України та призначення Артема Ситника директором НАБУ», також рішенням КСУ від 16 вересня 2020 року визнано окремі положення Закону про НАБУ неконституційними, виключно в контексті повноважень Президента України.
Зупинившись на деяких аспектах цих рішень, Олександр Дульський зауважив, що, скасовуючи або визнаючи неконституційним указ Президента України, КСУ виходив із конституційних повноважень гаранта, визначених Конституцією України. Так, у рішенні КСУ від 16 вересня 2020 року зазначено, що не відповідають нормам Конституції України повноваження Президента України: утворювати НАБУ, призначати на посаду та звільняти директора НАБУ; делегувати трьох осіб до конкурсної комісії з відбору майбутнього директора НАБУ; визначати одного члена комісії із зовнішнього контролю для проведення незалежної оцінки з ефективності роботи НАБУ; затверджувати положення про раду громадського контролю НАБУ та порядок її формування.
«Цих повноважень не містить Конституція України, але ними наділявся Президент України відповідно до закону про НАБУ. Станом на сьогодні парламент ці проблеми не усунув і рішення КСУ є не виконаним. Таким чином, сьогодні ми маємо ситуацію, в якій людина опиняється під «ковпаком» або є суб’єктом кримінального переслідування. Стосовно нього розпочинається стадія притягнення до кримінальної відповідальності детективами НАБУ під процесуальним наглядом прокурорів САП», — підкреслив лектор.
Також він наголосив, що НАБУ розпочало свою діяльність на підставі Указу Президента «Про утворення НАБУ» від 16 квітня 2015 року і як орган державної влади зареєстроване державним реєстратором 16 квітня 2015 року. Тобто фактично можна стверджувати про початок роботи НАБУ з 16 квітня 2015 року.
«Якщо у 2015–2016 роках наших клієнтів незаконно переслідував інший орган, а мав це робити детектив НАБУ, ми обґрунтовано про це заявляли. Сьогодні ж, коли детектив НАБУ здійснює досудове розслідування стосовно клієнта, за умови незаконності створення НАБУ та інших похідних моментів, то, звичайно, ми як адвокати говоритимемо в кожній судовій інституції про те, що стосовно людини відбувається свавілля. І оскільки воно відбувається з боку держави, то воно є державним», — зауважив Олександр Дульський.
За словами лектора, посилання на незаконність дій органу, створення якого визнане неконституційним сьогодні, не сприймається ні самими детективами НАБУ, ні їх керівництвом, ні прокурорами САП, ні Офісом Генерального прокурора України, ні слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та його Апеляційною палатою. Про це точно не потрібно мовчати.
«У ситуації, що виникла в Україні, адвокати в силу своєї професії, конституційного обов’язку і власного покликання, повинні робити все, аби захистити довірителя. І очевидно, що використання рішення КСУ, з точки зору незаконності здійснення досудового розслідування тим органом, який створено в неконституційний спосіб, є абсолютно виправданою юридичною позицією», — підкреслив Олександр Дульський.
Також він порадив залучати й інших чиновників, очільників та представників правозахисних інституцій — Президента України, спікера парламенту, Прем’єр-міністра України, представників профільних міністерств, голів профільних комітетів Верховної Ради України та правозахисні організації. Усі ці дії є бажанням захистити інтереси клієнта, посприявши тому, аби збирання доказів здійснювалося органом досудового розслідування, створеним відповідно до Конституції України і законів України, а не той, створення якого визнане неконституційним.
Лектор переконаний, що найдієвішим способом захистити порушені права осіб є звернення в Європейський суд з прав людини. «Усе це необхідно для того, щоб створити якісний перелік додатків до скарги в Європейський суд з прав людини. Таку заяву можна подати на стадії досудового розслідування», — переконаний Олександр Дульський.
За його словами, адвокати в останню чергу повинні покладатися на розсуд Верховної Ради України, яка здатна внести зміни до законодавства про НАБУ або визнати його центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і гарантіями, і таким чином припинити дискусію навколо неконституційності НАБУ.
Окрім того, навівши приклад з конкретної справи, Олександр Дульський повідомив позицію Мін’юсту, викладену в одній із відповідей після рішень КСУ, нагадавши, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади. У зв’язку з тим, що реалізація Президентом України неконституційних повноважень при створенні НАБУ є такою, яку усунути неможливо, НАБУ підлягає ліквідації в розумінні та у спосіб, передбачені зазначеною нормою.
