Про спеціальну конфіскацію у практиці судів у справах за статтями 212, 212-1 Кримінального кодексу України розповів слухачам Legal High School адвокат Андрій Чехонадський. Він вказав на відмінності, що є між спеціальною конфіскацією та конфіскацією майна як мірою покарання, наголосивши, що вона не входить до вичерпного переліку з 12 мір покарання, передбачених статтею 51 КК України.
Лектор нагадав, що спеціальна конфіскація як правовий інститут з’явилася у Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексах України у 2013 році, проте досі є доволі екзотичним заходом, що впливає на обґрунтованість дій співробітників правоохоронних органів та суддів, які ухвалюють рішення про її застосування.
Правове регулювання цього інституту здійснюється розділом XIV КК України, в якому йдеться про інші заходи кримінально-правового характеру. Базовими статтями є статті 96-1 та 96-2 КК України. Аналізуючи їх, лектор зробив висновок, що спеціальна конфіскація являє собою примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Умовами її застосування є рішення суду та низка інших умов, таких як вчинення умисного злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді позбавлення волі або штраф, що перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Лектор зазначив, що перелік злочинів, за які може бути застосована спеціальна конфіскація, викладений у статті 96-1 КК України.
Особливістю застосування спеціальної конфіскації є наявність обвинувального вироку суду, проте на відміну від конфіскації майна як міри кримінального покарання вирок — не єдине судове рішення, на підставі якого може бути застосована спеціальна конфіскація. Підставою для її застосування може стати ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також ухвала суду про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Аналізуючи судову практику застосування спеціальної конфіскації у відношенні до злочинів, передбачених статтями 212, 212-1 КК України, Андрій Чехонадський наголосив, що наразі немає судової практики з її застосування за несплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. На підставі аналізу Єдиного реєстру судових рішень він зазначив, що не виявив жодного випадку, коли за статтею 212-1 КК України було б дозволено застосувати спеціальну конфіскацію чи відмовлено в її застосуванні. Практика застосування спеціальної конфіскації за статтею 212 також не дуже велика, тож лектор навів приклади такої судової практики та приклади застосування українськими судами відповідної практики ЄСПЛ.
