Стаття 387 КК України — фактично мертва норма, підкреслила адвокат Марина Мацегора

У Lеgal High School тривають заняття у рамках блоку «Злочини проти правосуддя». У ході лекції адвоката Марини Мацегори слухачі дізналися про проблематику кваліфікації таких дій, як розголошення даних оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування.

Спочатку лектор зробила невеличкий історичний екскурс в історію питання кримінальної відповідальності за розголошення таких даних, розповівши про підходи до законодавчого регулювання в різний час. Введення кримінальної відповідальності за розголошення вперше згадується в 1845 році, і розвивається одночасно з розвитком можливостей для такого розголошення, а саме — появою ЗМІ.

Марина Мацегора сфокусувалася і на «свіжих» змінах, які були внесені до статті 387 Кримінального кодексу (КК) України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами при здійсненні досудового розслідування», прийнятим у листопаді 2017 року і більш відомим як «Маски-шоу стоп №1». Вирішення питання, які відомості належать до даних досудового слідства, віднесене до повної компетенції слідчого. Дані досудового розслідування можна розголошувати знову ж тільки з письмового (!) дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. При цьому чіткого визначення (і перерахування), що є «даними досудового розслідування», немає, тому в це поняття за бажання можна вкласти будь-що.

Заборона на розголошення таких відомостей небезпідставно вважається однією з умов успішного розслідування, нагадує лектор. При цьому попередження про нерозголошення відомостей оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування має бути письмовим, якщо його немає, то особа не несе кримінальної відповідальності за розголошення.

Стаття 387 КК України — фактично мертва норма, підкреслює Марина Мацегора, розповідаючи про те, що в період з 2001-го по 2014 рік усього було зареєстровано шість випадків порушення кримінальних справ/відкриття кримінальних проваджень і жодного вироку. Вкрай нечисленні вироки за статтею 387 КК України почали з’являтися тільки з 2015 року, на сьогодні в Єдиному державному реєстрі судових рішень їх налічується не більше семи. Лектор розповіла про конкретні кейси. Наприклад, до відповідальності (що полягала у встановленні штрафних санкцій, укладенні угод про визнання провини, застосуванні амністії) залучалися за: розміщення на своїй сторінці в Facebook постанови про призначення судово-медичної експертизи; розголошення факту проведення обшуку, причому самою ж особою, в якої така процесуальна дія проводилася; розголошення факту звернення із заявою до правоохоронних органів про вимагання особою, в якої вимагали, особі, яка вимагала.

Марина Мацегора акцентувала увагу на тому, що немає вироків за розголошення даних досудового слідства представниками правоохоронних органів і висловила надію, що такі вироки все-таки з’являться, оскільки розголошення формує переконання винності особи у громадськості, що порушує принцип невинуватості до вироку суду, а також рекомендувала адвокатам уважно ставитися до використання довіреної їм інформації.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик