Про нові правила підсудності у рамках літнього інтенсиву «Новації в господарському процесі» Legal High School розповіла суддя Господарського суду м. Києва Тетяна Васильченко.
На початку лекції суддя акцентувала увагу на постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 у справі №924/992/17. Фабула справи така: суд першої інстанції повернув позовну заяву у зв’язку з об’єднанням в одній позовній заяві вимог про визнання недійсними двох різних договорів купівлі-продажу. При цьому суд не обґрунтував, яким чином об’єднання позовних вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору і тим самим обмежив позивача щодо здійснення прав, передбачених статтею 129 Конституції України. Таке повернення касаційна інстанція визнала безпідставним, адже відповідно до частин 1, 3 статті 7, частини 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні терміни незалежним, неупередженим і справедливим судом, створеним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції і в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Тетяна Васильченко розповіла і про алгоритм передачі справ з одного суду до іншого (у разі порушення територіальної юрисдикції). Така передача здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги — не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.
У рамках лекції судді Господарського суду м. Києва слухачі LHS також дізналися про зміну підходу до визначення підсудності за місцем знаходження філій або представництв юридичної особи (а саме — чи потрібні їм у цьому випадку повноваження?).
Тетяна Васильченко ознайомила слухачів LHS і з нюансами позовів у спорах, що виникають з договорів, в яких визначене місце виконання або виконувати які можна тільки в певних місцях. Лектор підкреслила: предметом спору за пред’явленим позовом є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору, тобто між сторонами має місце спір, що виник при укладанні правочинів у господарській діяльності. З огляду на предмет спору позивач не наділений правом вибору підсудності, виходячи з місця виконання договору.
Наприкінці лекції Тетяна Васильченко сфокусувалася на проблемних аспектах виключної підсудності. Зокрема, зазначалося, що зустрічний позов і позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності, пред’являються до господарського суду за місцем розгляду первісного позову. Але це правило не застосовується, коли згідно з іншими, визначеними у статті 30 ГПК України правилами виключної підсудності, такий позов повинен розглядатися іншим (а не тим, який розглядає первісний позов) судом.
