У законі чітко зазначено, що запобіжні заходи не можуть обиратися безстроково, — Сергій Лисенко

Про підстави оголошення особи у міжнародний розшук Україною та як правильно виїхати за кордон, щоб не повернули, слухачам Legal High School розповів Сергій Лисенко, керуючий партнер GRAСERS. Він нагадав, що підставою для застосування запобіжного заходу за відсутності особи є оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, та вказав статті Кримінального процесуального кодексу України, що регулюють це питання. При цьому спікер наголосив на важливості положень статті 193 КПК України у судовій практиці.

За словами лектора, найпоширенішими порушеннями під час обрання запобіжного заходу є відсутність у особи статусу підозрюваного; відсутність доказів про оголошення особи в міжнародний розшук або неоголошення в розшук узагалі; звернення з клопотанням під час зупинення досудового розслідування. Він проаналізував суть та підстави для таких помилок і проілюстрував їх прикладами судових ухвал.

При цьому лектор зазначив, що останнім часом Вищий антикорупційний суд, а за ним і місцеві суди почали змінювати практику з підходу до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв’язку з розшуком особи. Посилаючись на частину 6 статті 193 КПК України, яка передбачає порядок розгляду клопотання про взяття під варту особи, без участі особи суд задовольняє клопотання слідчого про взяття під варту, посилаючись на наявність інформації про те, що особа перебуває в міжнародному розшуку, і мотивує це тим, що для Інтерполу важливим є рішення про взяття під варту особи на території України.

Крім того, як аргумент приводиться теза про те, що обрання та застосування запобіжного заходу — це різні речі, тому обирати запобіжний захід можна без участі особи. На думку Сергія Лисенка, така позиція суду більш ніж обвинувальна і є порушенням не тільки норм українського кримінального процесу, Конституції України, а навіть міжнародного законодавства і практики Європейського суду, оскільки така ухвала виноситься безстроково.

При цьому суди забувають про існування статті 197 КПК України, яка чітко передбачає строки дії ухвали про взяття під варту. Звертаючи увагу слухачів на конкуренцію норм, лектор наголосив, що стаття 197 є спеціальною у відношенні до порядку обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Тобто у законі чітко прописано, що запобіжні заходи не можуть обиратися безстроково і що строки передбачено українським процесуальним законодавством саме на підставі практики Європейського суду, який неодноразово вказував на відсутність строків дії запобіжного заходу у старому КПК України.

Крім того, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без участі особи, порушується право на захист та норма закону, яка передбачає, що тримання під вартою не може перевищувати два місяці. Таким чином суд, перебираючи на себе функції законодавця, вирішив, що заочного розгляду клопотання про взяття під варту та задоволення цієї ухвали лише з мотивів іншого рішення для Інтерполу недостатньо.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик