У рамках модуля «Судовий захист конкуренції» Школи судової практики Legal High School партнер ЮФ Marchenko Partners Олександр Алексєєнко розповів про приватноправові судові спори про порушення конкурентного законодавства в ЄС та Україні.
Які особливості судових справ про порушення конкурентного законодавства? Пан Алексєєнко відповів: по-перше, непередбачуваність результатів судового процесу; по-друге, значні судові витрати без гарантії їх компенсації; по-третє, складність власне процесу (вагомий елемент комплексного економічного аналізу); по-четверте, високий стандарт доказування; по-п’яте, складність доступу до документів (доказів). Що стосується останнього, то позивач перебуває у стані інформаційної асиметрії — він часто опиняється в очевидно невигідному становищі.
Олександр Алексєєнко відзначив, що приватноправові спори набувають дедалі більшої популярності в ЄС. Особливість їх у тому, що позивачами виступають не обов’язково окремі суб’єкти господарювання, а також професійні об’єднання, асоціації. На Заході для цього нерідко використовуються колективні позови. Це дуже складні й ризикові спори, сторони зазнають суттєвих витрат.
Детальніше лектор зупинився на Директиві 2014/104 про відшкодування збитків, завданих порушенням конкурентного законодавства. Документ спрямовано на гармонізацію і узгодження підходів окремих держав — членів ЄС до регулювання, спрощує застосування і підвищує ефективність інструменту відшкодування збитків, врівноважує інтереси всіх сторін у процесі. Директива зачіпає широке коло питань: суб’єктів, що мають право подавати відповідний позов, позовну давність, доступ до доказів, тягар доведення, презумпцію шкоди, юридичні наслідки рішень конкурентних відомств про порушення антимонопольного законодавства тощо.
Пан Алексєєнко припустив: якщо хоча б 50% Директиви було б тією чи іншою мірою імплементовано в українське законодавство, українські компанії активніше вдавалися б до такого інструменту, як відшкодування збитків, завданих порушенням конкурентного законодавства. Лектор виділив два основних види приватноправових спорів: спори на підставі рішення про порушення, виданого національним антимонопольним органом/Єврокомісією (follow-on actions); спори без відповідного рішення (stand-alone actions), і зупинився на них детальніше. Наприклад, для follow-on actions характерним є використання документів, опублікованих самим антимонопольним органом у ході розслідування порушення (якщо говорити про Україну, то чимало важливої для потенційних позивачів інформації в рішенні АМКУ позначається як конфіденційна). Для stand-alone actions характерний самостійний збір позивачем доказової бази для суду, набагато складніше отримати доступ до необхідних документів та інформації.
Говорячи про українські реалії, Олександр Алексєєнко відзначив, що законодавство прямо не вказує на обов’язкову наявність рішення АМКУ для позову про відшкодування шкоди (stand-alone actions). Але існуюча судова практика в Україні складається таким чином, що позови про відшкодування шкоди ґрунтуються на рішенні АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (follow-on actions). Спікер підкреслив, що в Україні інструмент відшкодування шкоди тільки починає застосовуватися.
Мета компенсації збитків позивачеві в європейській практиці, за словами пана Алексєєнка, не покарати контрагента, а відновити ринкові умови. При цьому надмірна компенсація забороняється. У справі Umbrella Pricing 2014 року суд ЄС вказав, що право вимагати компенсацію за понесені збитки мають не тільки компанії, які придбали товар безпосередньо в учасників картелю, а й непрямі покупці (тобто право на відшкодування мають не тільки прямі контрагенти порушника). Також він висвітлив такі питання, як позовна давність, доступ до документів у практиці ЄС та України. Лектор наголосив на тому, що національне законодавство не встановлює чітких положень про можливість доступу до матеріалів АМКУ третім особам (потенційним позивачам), які не брали участі в розгляді АМКУ справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Однак суд у рамках судового розгляду про відшкодування збитків може витребувати докази, що містяться в матеріалах справи АМКУ. «Позивач повинен мати достатній доступ до інформації, необхідної для доведення шкоди в судовому процесі за умови належного обґрунтування такої необхідності», — переконаний пан Алексєєнко.
Говорячи про презумпцію завданої шкоди, пан Алексєєнко відзначив, що Директива встановлює презумпцію шкоди. Важливим є те, що презумпція шкоди стосується тільки антиконкурентних узгоджених дій (картелів). Тягар доказування і встановлення причинно-наслідкового зв’язку між порушенням і шкодою покладається на позивача. Особливої привабливості таким справам в Україні надає передбачена законодавством можливість вимагати відшкодування шкоди в подвійному розмірі за багатьма видами антимонопольних порушень.
Підбиваючи підсумки лекції, Олександр Алексєєнко відзначив, що в США цей інструмент працює вже давно і ефективно, в ЄС набирає дуже великих обертів, а в Україні все тільки починається. «В Україні багато чого в цьому контексті чітко не врегульовано, є чимало прогалин, але не можна говорити, що в існуючій системі координат домогтися позитивного результату нереально. Усе в наших руках!», — резюмував партнер Marchenko Partners.
