Про український досвід судового захисту прав на ноу-хау слухачам Legal High School розповіла Ксенія Проконова, керуючий партнер SBH Law Offices в Україні.
За словами спікера, судова практика з цього питання є досить обмеженою, в тому числі, через неоднозначність трактування терміна «ноу-хау». Визначення є як у Законах України «Про інвестиційну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», так і в Податковому кодексі України.
Найвідомішими ноу-хау у світі є Coca Cola та KFC. Окремо варто згадати проблему збереження комерційної таємниці під час масштабування бізнесу. Як приклад, Харланд Девід Сандерс, більш відомий як Полковник Сандерс, при продажу компанії втратив можливість впливати на рецепт із 11 трав і прянощів, оскільки ноу-хау стало відоме новим власникам.
Описуючи судову практику захисту прав на ноу-хау, Ксенія Проконова підкреслила, що при захисті ноу-хау потрібно довести його ознаки — об’єкт захисту не повинен бути доступним, загальновідомим і має бути корисним для споживача.
Лектор звернула увагу слухачів на ту обставину, що під час спілкування з правоохоронними та контролюючими органами комерційна таємниця опиняється під загрозою. У цьому випадку потрібен дієвий договір про нерозголошення.
Оскільки враховувати ноу-хау досить важко, виникає проблема утримання співробітників, які володіють інформацією про ноу-хау компанії. Конкуренти можуть «переманювати» співробітників, які володіють доступом до ноу-хау, а компанії-правовласнику потрібно буде доводити зв’язок між розголошенням інформації та заподіянням збитку компанії.
У зв’язку з цим набуває особливої гостроти система безпеки компанії — у разі неузгодженості політик безпеки різних підрозділів важко контролювати витік інформації. Найпростішим способом промислового шпигунства з метою отримання ноу-хау, за словами лектора, є впровадження свого співробітника в структуру компанії-конкурента, який після отримання доступу до ноу-хау зможе дозволити масштабувати його іншим. Також можна отримати доступ до конфіденційної інформації, скориставшись доступом до комп’ютерної мережі через акаунт співробітника. Тому потрібно виключити несанкціонований доступ до внутрішніх комп’ютерних мереж і раз на кілька місяців сканувати приміщення на предмет підслуховуючих пристроїв.
Необхідно обмежити коло осіб, допущених до конфіденційної інформації, в тому числі обмежити доступ до внутрішніх баз даних. Ще одним елементом захисту є введення на підприємстві режиму охорони конфіденційної інформації на рівні нормативного документа, в якому визначено перелік осіб, які мають доступ до такої інформації.
Ксенія Проконова радить створювати в компанії положення про внутрішнє розслідування, яке може бути використане як досудове врегулювання спору і збір доказів для суду.
