У рамках спецкурсу «Конкуренційні виклики» Legal High School відбувся дискусійний клуб «Конкуренційні виклики сьогодення», модератором якого виступила партнер CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang Ольга Бєлякова.
На законодавчій підтримці конкуренції наголосив партнер ЮФ Asters Олександр Вознюк. У Верховній Раді України зареєстровано три законопроекти в цьому контексті: № 6723, № 6746 та № 2431. Пан Вознюк зупинився не так на перспективах прийняття ініціатив, як на аналізі причин внесення змін до законодавства. По суті, конкуренційне право — це норми заборони, що визначають правила поведінки. І ці правовідносини примітні надзвичайно суворими санкціями. Інший фактор — побудова системи правозастосування: чи забезпечує вона прийняття таких рішень, які мінімізують допущення помилок?
Олександр Вознюк підкреслив, що повинна існувати законодавча модель, яка гарантує прийняття справедливих рішень. Які складові цього справедливого процесу? Рішення приймаються тією особою або органом, які «не мають інтересу». Змагальність і незалежність арбітра — запорука максимально справедливого процесу. Саме в цьому контексті, за словами спікера, треба розглядати діяльність Антимонопольного комітету України (АМКУ).
Говорячи про тренди, пан Вознюк відзначив, що все більше конкуренційні органи вибудовують систему витрат і противаг з тим, щоб на виході отримати об’єктивне рішення. Найкращі моделі існують в Іспанії, Франції, де конкурентні відомства фактично розділені на два рівні: апарат, який розслідує справу, і рада, яка приймає рішення. У цьому випадку рада за ефективність проведення розслідування не відповідає.
Повертаючись до законодавчого забезпечення конкуренції, Олександр Вознюк відзначив, що наведені вище законопроекти розв’язують тільки частину проблем: забезпечення прав, процесуальні строки, визначені гарантії — але це не той обсяг питань, вирішення яких дасть змогу говорити, що проблем не залишилося. Це — лише частина.
З великою увагою і цікавістю стежать за прийняттям законопроектів і в Офісі бізнес-омбудсмена. Особливо — за законопроектом № 6746. На цьому акцентував увагу заступник бізнес-омбудсмена в Україні Ярослав Грегірчак. Вони підтримують введення граничних термінів розгляду справ, розмежування функцій розслідування справи і прийняття рішення.
Лана Сінічкіна, партнер АО Arzinger, вважає, що в питанні розміру штрафу необхідно створити «конкуренцію найбільш конкурентному відомству». Один із законопроектів передбачає можливість оскарження розміру штрафу в судовому порядку. Пані Сінічкіна переконана: конкурентне право неможливе без правозастосовної судової практики, адже вся деталізація підходів розвитку практики відбувається саме на рівні правозастосування. У тому числі правозастосування — це і перегляд рішень органу, який їх виносить.
Так ось, скептики такого кроку (можливість оскарження розміру штрафу в судах) говорять, що судова система дуже корумпована, що суди знижуватимуть до мінімуму штрафи, накладені АМКУ, і ефективність антимонопольного регулювання буде знижена. Лана Сінічкіна підкреслила, що, слідуючи такій логіці, треба позбавити можливості оскарження штрафу, накладеного іншими органами (наприклад, податковими). Крім того, процедура розслідування в Комітеті є закритою (на відміну від судів, де всі процесуальні рішення видно). Також суди мають систему перегляду. Спікер переконана: треба прибрати монополію, яка створює корупційні ризики.
Радник ЮФ Sayenko Kharenko Олександр Нагорний основним називає підвищення якості розслідувань АМКУ. Він вважає, що слідство і прийняття рішень в українському конкурентному відомстві ніколи не буде розмежовано. І все ж у рамках чинного законодавства можна розділити процедуру прийняття рішень, нагляду і слухання справи.
Судова практика на місці не стоїть, підходи до розгляду справ щодо захисту економічної конкуренції змінюються. Судді, не менш ніж учасники процесу, очікують на зміни конкуренційного законодавства. На цьому акцентувала увагу суддя Господарського суду м. Києва Оксана Марченко. Також вони сподіваються, що суду буде надано можливість переглядати розмір штрафу, накладений АМКУ. Такі спроби вже були (сторона, погоджуючись з тим, що вони порушили законодавство, і не оскаржуючи рішення по суті, оскаржила тільки розмір штрафу). Але практика нижчих інстанцій не знайшла свого підтвердження в судах вищого рівня, тож після 2014 року таких рішень уже не було.
АМКУ — це не рятівник економіки України, це не економічний прокурор і навіть не регулятор. АМКУ — це орган, який займається правозастосуванням. «Ми повинні виявляти порушення і виносити щодо них справедливі рішення, які розв’язують сутнісні проблеми», — підкреслив голова АМКУ Юрій Терентьєв. Говорячи про конкуренцію в умовах глобалізації, пан Терентьєв зазначив, що вони інтенсивно спілкуються з іноземними партнерами з приводу національних викликів і того, як їх вирішували європейські колеги.
