Про поруку в господарських правовідносинах та судову практику з цього питання розповіла слухачам Legal High School Марія Демидова, суддя Господарського суду Чернігівської області. Насамперед вона дала визначення терміна «порука» та її правової природи, зазначивши, що це спеціальний захід майнового характеру, спрямований на забезпечення виконання основного зобов’язання, чим обумовлюється акцесорний (додатковий) характер поруки стосовно основного зобов’язання. Підставою виникнення поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника. При цьому обсяги застосування можуть бути різними: поручитель бере на себе зобов’язання виконати в натурі обов’язок боржника за основним зобов’язанням, що не був належним чином виконаний; поручитель зобов’язується відшкодувати кредитору збитки, завдані порушенням боржником основного зобов’язання, проте не бере на себе обов’язок виконувати це основне зобов’язання в натурі; поручитель бере на себе обов’язок і виконати в натурі зобов’язання, яке забезпечується порукою, і відшкодувати збитки, завдані його порушенням боржником.
Лектор наголосила, що змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року №2478-ІІІ до Цивільного кодексу України, змінене нормативне регулювання поруки. Зокрема, статтю 543 ЦК України доповнено частиною 5, статтю 554 названого Кодексу доповнено частиною 3, внесено зміни до частини1 статті 559 та частин 3, 4 та 5 статті 559 ЦК України.
Марія Демидова наголосила, що перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» для забезпечення надання банкам та фінансовим установам, що мають ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надається доступ для отримання інформації в електронному вигляді до таких реєстрів: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (включаючи невід’ємні архівні складові, у тому числі Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек) та Єдиного реєстру довіреностей.
Лектор проілюструвала судову практику Верховного Суду у справах поруки в господарських правовідносинах, що стосується юрисдикційних питань, визнання поруки припиненою та визнання договору поруки недійсним, а також інших спірних питань у відносинах поруки.
