У рамках курсу Legal High School «Нове у господарському процесі» лекцію, присвячену практиці Великої Палати Верховного Суду (ВС) щодо розмежування юрисдикції по суті правовідносин і за суб’єктним складом сторін спору, прочитала радник, координатор практики вирішення спорів CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang Ольга Шенк.
Лектор звернула увагу на те, що за останніми змінами до процесуального законодавства касаційне оскарження судових рішень можливе, виходячи з того, зробив Верховний Суд висновок про застосування певної норми права в певних правовідносинах чи відступав від раніше зроблених ним висновків щодо правозастосування тієї чи іншої норми в певних правовідносинах, або якщо заявник обґрунтовує необхідність такого відступу. «Фактично йдеться про те, що касаційне оскарження звужується і перефокусується більше на правові позиції Верховного Суду. І це здебільшого орієнтованість на прецедентне право», — підкреслила лектор.
Ольга Шенк навела ряд цікавих і детально обґрунтованих правових позицій ВС щодо розмежування юрисдикції. Так, вона посилалася на постанову від 15 травня 2019 року у справі №363/3786/17, в якій ВС зробив ряд важливих базових роз’яснень.
Зокрема, судова юрисдикція — це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства: цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається певна категорія справ.
Предметна юрисдикція — це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права і/або інтересу, для захисту якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
