У рамках блоку «Приведення вироку до виконання» з темою «Декриміналізація діяння Верховною Радою та за рішенням Конституційного Суду: процесуальні проблеми для звільнення від покарання. Реабілітація засудженого» виступила Ірина Кузіна, адвокат АО Barristers. Вона зазначила, що виключення статті не завжди означає декриміналізацію діяння, оскільки діяння може підпадати під іншу статтю Кримінального кодексу України. Наприклад, стаття 188 КК України «Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання» виключена у 2008 році, проте відповідні діяння підпадають під інші статті, зокрема під статтю 185 КК України. Не варто забувати про випадки змін до статей КК України, внаслідок яких конкретне діяння перестало бути кримінально-караним.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (частина 1 статті 5 КК України). Отже, зворотна дія КК України можлива доти, доки діють передбачені КК України кримінально-правові наслідки (зокрема, судимість).
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина 2 статті 152 Конституції України). Як висновок можна констатувати: рішення КСУ має пряму дію, його застосування не вимагає прийняття закону; відсутність перешкод для будь-яких форм «реабілітації» засудженого, в тому числі пов’язаних з відновленням його честі та ділової репутації, доброчесності.
У ході лекції лектор також зверталася до практичних кейсів і судової практики. Зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №712/10247/18 (№51-4615км20) згідно з положеннями частини 3 статті 3 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Рішенням КСУ від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020 у справі №1-24/2020 (393/20) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 366-1 КК У України. Відповідно до статті 440 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, зокрема у зв’язку з декриміналізацією діяння, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Таким чином, закон не передбачає скасування судового рішення з підстав, передбачених статтею 284 КПК України, у разі визнання особи невинуватою. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що подальший розгляд касаційної скарги прокурора є неможливим, оскільки немає потреби в продовженні касаційного розгляду кримінального провадження з метою реабілітації засудженого або захисту прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому воно підлягає закриттю.
У ККС ВС є й інша позиція — про залишення касаційної скарги прокурора без задоволення (тобто про розгляд по суті), як це вирішено постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 11 листопада 2020 року (справа №310/2328/19, провадження №51-2334км20). Результат залишається один — відсутність кримінальної відповідальності особи.
