З мораторієм на продаж земель сільгосппризначення та справою «Зелемчук та Цицюра проти України» слухачів Школи судової практики Legal High School ознайомили заступник міністра юстиції України, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина та голова АО «Назар Кульчицький та Партнери» Назар Кульчицький.
Іван Ліщина наголосив на тому, що згадана вище справа не стосується позбавлення майна, оскільки втручання, що відбувається, з точки зору Європейського суду, є так званим контролем. Однак держава має обов’язок, приймаючи закони, не порушувати саму сутність права власності. Навіть коли вона не забирає майно, а просто регулює його використання, її повноваження в цьому плані не є безмежними, згідно з думкою ЄСПЛ.
Якщо таке регулювання накладає на власника великий тягар, то це може призвести до порушення прав, що, власне, і сталося у справі «Зелемчук та Цицюра проти України». Справа стосується відомого мораторію — власники ділянок сільськогосподарського призначення не мають права відчужувати такі ділянки, окрім як у порядку спадкування. Насправді форми та обмеження змінювалися з часом, і вперше такий мораторій було запроваджено в 2001 році. Європейський суд розглянув цю проблему в історичній перспективі: від моменту запровадження мораторію і як він змінювався.
Лектор зазначив, що настільки добре виписаного рішення ЄСПЛ щодо України він ще не бачив. Європейський суд у параграфах 110 та 113 пояснює, чому він узагалі приймає це рішення, яке нібито втручається у внутрішні рішення держави, та наголошує на своїй фундаментальній субсидіарній функції. Також важливим і досить несподівано приємним є те, наскільки детально ЄСПЛ виклав позицію сторін, зокрема тільки позиції держави присвячено десять абзаців справи.
Європейський суд із самого початку зазначив: для того, щоб виконати це рішення, держава має вжити заходів загального характеру. Очевидно, що це має бути або скасування мораторію взагалі, або прийняття закону про ринок землі, що встановлював би межі регулювання власності на землю державою.
Цілком підтримав свого співдоповідача Назар Кульчицький, який запевнив, що це одне з небагатьох рішень, в якому держава має надзвичайно широкі дискреційні повноваження, та додав, що контроль держави за правом власності на землю в кожному конкретному випадку також повинен відповідати певним стандартам та критеріям. Європейський суд наголошує на пропорційності вживаних заходів. Тут треба дивитись, чи дотриманий баланс між приватним та суспільним інтересом. Лектор вважає, що найпростіший спосіб зрівняти ці інтереси — дати певну фінансову компенсацію.
Назар Кульчицький відзначив, що станом на сьогодні у Верховній Раді України фактично ніякого проекту закону, що стосувався б ринку землі, з 2016 року не було. У проекті за 2015 рік Держгеокадастр пропонує прийняти ринок землі, після чого найближчим часом ніхто її продавати взагалі не зможе, діятиме обмеження за розміром земельних ділянок. Також пропонується, щоб будь-який продаж земельних ділянок міг здійснюватись лише через спеціалізоване державне підприємство. Назар Кульчицький пояснив, що тільки-но це рішення набуде чинності Міністерство юстиції України подасть план заходів на його виконання. Усі законопроекти передаватимуться Комітету міністрів Ради Європи для розгляду. Якщо він дійде висновку, що вжитих заходів недостатньо, то рішення перебуватиме на контролі.
Лектор також наголосив на важливості ролі всіх зацікавлених суб’єктів у розгляді цього питання та закликав їх висловлювати власну позицію.
